Дослідження Американської академії дитячої та підліткової психіатрії вказують на цілу низку переваг від спілкування дитини з домашніми тваринами. Але, на жаль, рано чи пізно всій сім’ї доводиться стикнутись з гірким моментом втрати - і для більшості дітей ця втрата стає першим досвідом зіткнення зі смертю. ⠀
Тож як допомогти дитині прожити болісний момент прощання? ⠀
Будьте чесними.
Спокуса втішити і обнадіяти дитину є великою.
Тим не менш, не варто брехати про те, що улюблений пес чи папужка “просто втік”, або відправився на прогулянку і скоро повернеться. Діти мають право знати правду - в доступній їх віку формі. ⠀
Дозвольте сумувати.
Сльози є здоровим супутником процесу проживання горя, тож важливо дати дитині змогу висловлювати свої почуття.
Будьте поруч, віддзеркалюйте і контейнуйте дитячі емоції.
Гарною ідеєю може бути створення “коробки суму”, куди дитина складатиме все, що викликає у неї печаль. ⠀
Зберігайте спогади. Корисно створити разом з дитиною альбом із фотографіями улюбленця, доповнений історією їх дружби, або запропонувати намалювати його і оформити цей малюнок в рамку. Ще одним варіантом може бути написання дитиною листа загиблій тваринці. ⠀
Не поспішайте шукати заміну.
У вас може з’явитись прагнення якомога швидше завести вдома нову тваринку, аби відволікти дитину. Але краще дати всім членам родини час, щоб прожити втрату. Влучним рішенням поки що може бути опікуватись разом з дитиною тваринами в притулку. ⠀
Зберігайте звичний ритм життя.
Ритуали - це якірці, що допомагають психіці дитини стабілізуватись в нових обставинах. Дотримуйтесь звичних активностей разом. ⠀ Читайте тематичні книги. Наприклад, “Плутон” В.Вздульської або “Вусанчик. Сором’язливе кошеня” Г. Вебб. ⠀
І нехай ваші улюбленці будуть з вами якомога довше!
Comments