Звісно, нам хотілося б, щоб діти не капризували, не боялися темряви, не злитись на братів і сестер тощо. Але емоцій не можна позбутись - їх можна навчитись розуміти і проживати.
⠀
Ви, напевно, помічали, як діти, досліджуючи, як влаштований цей світ, прагнуть розібрати його на деталі - зламати іграшку, щоб дізнатись, як вона виглядає зсередини, розкласти їжу в тарілці на інгредієнти...так само дитині потрібен час і допомога в тому, щоб зі складної суміші почуттів, які вирують всередині, навчитись виокремлювати і називати різні емоції.
⠀
А отже, в цьому нам не обійтись без допомоги батьків - адже сами вони допомагають дати назву тому, що відбувається з дитиною.
⠀
Наприклад, зворотній зв'язок від мами або тата, коли дитина плаче, може звучати так: "знаю, ти дуже засмучений тим, що ми не придбали ту машинку"...
Коли дитина чує, що батьки на одній хвилі із нею, що те, що вона відчуває - є валідним і почутим, коли це має назву, врешті решт - стає набагато спокійніше!
⠀
І вже після відзеркалення ми можемо запропонувати дитині екологічні варіанти вираження сильних емоцій.
⠀
✅ Регулярно віддзеркалюючи емоційний стан дитини, ми робимо великий вклад в її ментальне здоров'я в майбутньому.
⠀
Більшість з нас не вчили розуміти свої емоції - і ми дійсно "якось виросли".
Але людині, яка не розуміє, що відбувається з нею, властиво використовувати неефективні копінг-стратегії.
З усім цим можна жити, звісно, але життя в такому випадку ризикує стати випробуванням, а не задоволенням😔
Comentários